Роман Заєв: «Жіночий футбол непередбачуваний»

24.04.19  358
Вища ліга, жінки, склади команд, клуби учасники, Восход Стара Маячка, заявки команд, ЖФК, женский футбол, Херсон, Роман Заєв, новий тренер, женский футбол, жіночий футбол, Роман Заев
(Газета «Вгору», vgoru.org): Команда «Восход» зі Старої Маячки, що на  Херсонщині, увірвалася в еліту жіночого футболу країни і одразу в рік дебюту у вищий лізі заявила про амбіційні плани на завоювання бронзових медалей.

Під час зимових канікул у колективі сталося багато змін. Пішов із команди її перший головний тренер Сергій Юдін. З’явився новий наставник Роман Заєв. Відбулися зміни і в колективі. Про них і розповів спортивному кореспонденту онлайн газети «Вгору» нинішній головний тренер «Восходу» Роман Заєв.

- Романе Миколайовичу, а чому ви вирішили приїхати до Херсона?
- Я отримав запрошення від президента футбольного клубу «Восход» Віктора Пунгіна очолити команду. Приїхав. Ознайомився з умовами і прийняв запрошення. До цього працював із жіночою командою «Єдність» з Плисок, і як тренер зобов’язаний був стежити за всіма жіночими командами вищої ліги. У тому числі й за «Восходом» зі Старої Маячки.

- Ви вже розібралися, чого не вистачає команді? В якому напрямку працювати?

- Перед зимовими канікулами за результатами команда грала непогано, ділячи третє-п’яте місця, але впадало в око, що їй не вистачає висококласних виконавців. Тож коли президент клубу поставив завдання поборотися за призове третє місце, вирішили запросити кількох хороших виконавців. Команду поповнили гравці збірної Вірменії, Казахстану і два гравці, які виступали торік у лізі чемпіонів за естонський клуб міста Пярну.

- Давайте  познайомимо уболівальників із новачками.

- Прийшла голкіпер Ірина Сандалова, що грала за збірну Казахстану. Вона виступала у  клубі «Окжепес». Там є і чоловіча команда, яка бере участь у прем’єр-лізі країни. Ірина - досвідчений гравець. Їй 28 років. Також поповнила ряди «Восходу» гравець збірної Вірменії Ольга Осіпян. Вона футболістка атакуючого плану, тому ми її можемо використовувати як попереду в атаці, так і в середній лінії. Сподіваюся,  вона нам дуже допоможе. Їй 24 роки.  Дві спортсменки, яких ми запросили з Пярну, - українки. Це Аліна Свергун та Олена Лимар. Свергун – харків’янка. Грала за  «Житлобуд-1». Лимар виступала за чернігівську «Легенду» і теж зголосилася грати за «Восход».

- До речі, у  нашій команді були проблеми у нападі. Там  грала одна Юля Стець. Її перекривали по два-три захисника, не даючи забивати. Тому зараз попереду буде легше?

- Ми це розуміли і, щоб підсилити гру зробили акцент на гравців атакуючого плану.

- Ще передбачалося підсилення «Восходу» на футболістку з Нігерії?
- Так. Але все впирається у нашу банальну корупцію. Українське консульство вимагало певну суму  за отримання візи. Тому ми зараз  на шляху вирішення цього питання. Сподіваємося, у нас вийде зробити все за законом, і нігерійка Марія Алуко  зіграє за нашу команду. Вона теж гравець атакуючого плану.

Вища ліга, жінки, склади команд, клуби учасники, Восход Стара Маячка, заявки команд, ЖФК, женский футбол, Херсон, Роман Заєв, новий тренер, женский футбол, жіночий футбол, Роман Заев
- У   команді  є херсонка Юлія Ємельянова, яка грала навіть у збірній країни. Вона нещодавно стала матір’ю. Чи скоро  повернеться на поле?
- Юлія потихеньку вже долучається до тренувань. Не так часто, як  хотіли б. Коли в неї є вільний час,  вона приходить на тренування. І  можливо, в якійсь частині Юля допоможе нам. Навіть у нашій дебютній грі ми надали їй можливість пограти. (У матчі «Восход» - «Ладомир», Ємельянова під кінець зустрічі вийшла на поле на дванадцять хвилин).

- Можна сказати,  команда підсилилася?
- З одного боку, так. З іншого - після приходу більш конкурентних гравців   місцеві вихованки якось втратили впевненість. А це турбує, бо разом із впевненістю втрачається і мотивація. Але ми сподіваємося, що вони будуть наполегливо працювати і з часом усе стабілізується.

– Команда «Восход» уже під вашим керівництвом брала участь у турнірі "Футбольна весна" у Вінниках, де посіла сьоме місце. Познайомилися з суперниками. Як вважаєте, чи під силу буде нашій команді в чемпіонаті завоювати бронзові нагороди?
- Жіночий футбол непередбачуваний. Усе буде залежати від наших ігор з претендентками на третє місце. І така перша гра відбулася 14 квітня з «Ладомиром» із Володимира-Волинського. Хоча команда відставала від нас на очко, але її не варто скидати з рахунку. Команда збалансована, дисциплінована. Сподівалися, що гра складеться для нас вдало. Так і сталося. Ми перемогли 3:0. Другий матч, який будемо грати на виїзді у Плісках з «Єдністю-ШВСМ» 20 квітня, ще важчий. Суперниці - наші конкурентки. Перед ними теж поставлене завдання завоювати бронзу. Вони теж намагалися підсилитися. Хотіли з Туреччини забрати двох українських футболісток, але турки не схотіли розривати контракти. Тоді вони підсилилися гравцями з України і Росії.

- Першого травня ви будете проводити матч Кубка України, де «Восход» має хороші шанси пробитися в фінал?
- Так, це буде півфінал Кубка України. У нас суперник ФК «Львів». Ця команда ще торік на початку сезону заявила п’ятьох бразілійок. І зараз дозаявила ще чотирьох бразильських футболісток. Так що гратимемо практично проти бразильської команди. Будемо намагатися переграти їх.

- У вас відбулися зміни і в тренерському штабі?
- Помічником у мене продовжує бути добре відомий  Володимир  Борщенко. Начальником команди ми взяли Миколу Полупанова. Він буде опікати команду і займатися всіма організаційними питаннями. Також у нашому штаті з’явилася лікар-жінка.

- І останнє. Розкажіть, будь ласка, про себе.
- Це дуже довго (сміється). Я народився в Київській області. На Київщині розпочав займатися футболом. Потім навчався і закінчив Харківський спортінтернат. Після армії грав за білоцерківське «Динамо». Спробував сили в одеському «Чорноморці», воронезькому «Факелі». Але зупинився на макіївському «Шахтарі». Там грав три роки. Далі грав в оренді в луганській «Зорі», запорізькому «Торпедо» та інших командах. Завершив кар’єру гравця у київській «Оболоні» у 1999 році. Одразу перейшов на тренерську роботу. Набрав хлопчиків. Організував спеціалізований клас. Також працював директором спортклубу Національного університету харчових технологій.

- А як вас занесло у жіночий футбол?
- Працюючи в університеті, ми прийняли до навчального закладу київську жіночу команду «Атекс». Я їй допомагав, курирував. І якийсь час навіть тренував. Мій товариш Олександр Масальський був тренером дівочої національної збірної країни U-19, він запрошував мене допомагати йому асистентом. Потім уже сам працював старшим тренером збірної країни U-18. Далі запросили у Казахстан до семиразового чемпіона країни у клуб «Біік» міста Шимкент. Працював асистентом національної збірної Казахстану, тренером різних їхніх дівочих збірних. Так пролетіло чотири роки.  Повернувся в Україну на запрошення футбольного клубу «Єдність» з Плісок. Став працювати з цією командою. А ось зараз пристав на  запрошення з футбольного клубу «Восход».



Стаття:

Роман Заєв: «Жіночий футбол непередбачуваний»



ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
РІЗНЕ: